У 1882 році в Мессіні (Італія), досліджуючи личинки морських зірок, Мечников спостерігав, як певні клітини оточували та поглинали чужорідні частинки — шипи троянди, які він встромив у личинку. Він назвав ці клітини «фагоцитами» (від грецького φαγεῖν — пожирати та κύτος — клітина). Це спостереження стало основою для створення фагоцитарної теорії імунітету, яка пояснила один із ключових механізмів захисту організму від інфекцій. Відкриття було настільки революційним, що спочатку зустріло опір з боку багатьох вчених, зокрема прихильників гуморальної теорії імунітету. Проте з часом фагоцитарна теорія отримала визнання і принесла Мечникову Нобелівську премію 1908 року.
Значення
Основа сучасної імунології та розуміння вродженого імунітету