Життєвий шлях видатного науковця
Народився 15 травня в маєтку Панасівка (нині с. Мечнікове) Куп'янського району Харківської області. Батько — Ілля Іванович Мечников, офіцер із Петербурга, походив зі шляхетського молдавського роду. Мати — Емілія Левівна Невахович.
Вступив до другого класу Другої Харківської гімназії. Рано проявив інтерес до природничих наук.
Закінчив гімназію із золотою медаллю. Вступив на природничий відділ фізико-математичного факультету Харківського університету.
У 19 років закінчив університетський курс та опублікував першу наукову роботу в Німеччині. Вирушив на острів Гельґоланд для дослідження морської фауни.
Разом з Олександром Ковалевським досліджував ембріональний розвиток морських безхребетних у Неаполі, заклавши основи порівняльної ембріології.
Отримав разом з Ковалевським премію ім. Карла Бера від Академії наук за роботи з ембріології. Захистив магістерську дисертацію, обраний доцентом.
Захистив докторську дисертацію з ембріонального розвитку риб і ракоподібних у Петербурзькому університеті.
Став ординарним професором кафедри зоології та порівняльної анатомії Новоросійського університету в Одесі.
У Мессіні (Італія), досліджуючи личинки морських зірок, відкрив явище фагоцитозу — процес поглинання клітинами організму чужорідних частинок. Це відкриття стало основою вчення про клітинний імунітет.
Спільно з Миколою Гамалією заснував в Одесі першу в країні бактеріологічну станцію — нині Одеський НДІ вірусології та епідеміології ім. І. І. Мечникова.
Після зустрічі з Луї Пастером переїхав до Парижа і отримав лабораторію в Пастерівському інституті, де працював наступні 28 років.
Обраний почесним доктором Кембриджського університету. Виступив на Лондонському міжнародному конгресі з результатами досліджень фагоцитозу.
Опублікував фундаментальну працю «Невосприимчивость в инфекционных болезнях», де виклав фагоцитарну теорію імунітету.
Опублікував працю «Étude sur la nature humaine», де досліджував питання старіння та ввів у науковий обіг термін «геронтологія».
Обраний членом Французької академії наук. Отримав визнання як один з провідних вчених Європи.
Разом з Паулем Ерліхом отримав Нобелівську премію з фізіології та медицини «За праці з імунітету». Став першим українським Нобелівським лауреатом.
Помер 15 липня у Парижі у віці 71 року. Урну з прахом поставили в Пастерівському інституті згідно з його заповітом.